За лаштунками творчих майстерень

Олександр Солодар

Сфера творчості занадто утаємничена і міфологізована, а двері до її майстерень часто перебувають за сімома замками. Зацікавленим, аби довідатися про таємничі творчі містерії, доводиться здобувати дрібки інформації, ретельно копирсаючись у неймовірних товщах мемуарів, епістоляріїв, художніх і публіцистичних книг, наукових досліджень, періодичних видань. Не зайвими для дослідника в такому пошуку стають спостереження і самоспостереження. При цьому отримані дані вражають пошукувача суперечностями, що і не дивно, адже процес творчості у кожного індивідуальний і тому дуже проблематично втиснути його в рамки наукової теорії.

З метою з’ясування психологічних особливостей творчого процесу учасникам літературного табору “Калавурня” було запропоновано відповісти на запитання анкети, вибравши одне або декілька тверджень із наявних чи запропонувати свій варіант відповіді. В опитуванні взяло участь 33 особи. Більше половини анкетованих (57,6%) мають більше 10 років досвіду творчої діяльності, з них 15,2% – займаються творчістю від 15 до 40 років. Понад 21% опитаних мають творчий досвід більше 5 років, і лише 12% респондентів умовно можна вважати початківцями – вони займаються творчою діяльністю упродовж одного – п’яти років.

Життєписи переважної більшості учасників таборового збору спростовують відому сентенцію про те, що митець вмирає наодинці. Переважна більшість опитаних виявилися представниками творчих об’єднань. Серед респондентів – десять членів Національної спілки письменників України, два члени Національної спілки журналістів України, а також члени літоб’єднань ім. В. Симоненка (Черкаси), ім. Донченка (Полтава), “Перехрестя” (Київ), літературного клубу “Сяйво талантів” (Черкаси), студії “Дебют” (Черкаси), міжнародного клубу православних літераторів “Омілае”, учасники “Поетичного кола” і Полтавської спілки літераторів. Потреба об’єднуватися у творчі гуртки викликана необхідністю вдосконалення майстерності в колі однодумців, де кожен студієць може виявитися, за словами Джулії Камерон, правдивим дзеркалом для відображення власних успіхів і поразок. За результатами анкетування, третина респондентів (33,3%) схильні використовувати колег по перу в якості слухачів, читачів і перших редакторів щойно написаних творів. Тому в письменницькому середовищі не спостерігається жорсткої конкуренції. Переважна більшість опитаних (70%) назвали творчих людей друзями, які мене розуміють, 21,2% – просто колегами і лише дві особи (6%) – конкурентами.

Літераторам було запропоновано охарактеризувати творчість. На думку опитаних, творчий процес більше всього нагадує неконтрольоване сприйняття інформації (36,4%), гру словами (33,3%), вольове здобування інформації з її подальшою обробкою, відшліфовуванням (30,3%) і механічне конструювання з готових деталей (6%). Окремі учасники анкетування відмітили, що творчий процес більше нагадує “самовираження людини через слово”, “кохання”, “шліфування та обробка, замальовки зі стану почуттів”, “поєднання емоцій, волі, інтуїції”, “диво”, “прийом космічної інформації з подальшою обробкою”, “матеріалізація Божої чи не зовсім Божої енергетики”.

Найбільш розмаїтими виявилися думки опитаних стосовно того, що ж таке натхнення. 18% опитаних вказують на трансцендентальну сутність натхнення, називаючи його “Богом”, “дивом”, “трансом”, “духом, який наповнює душу емоціями”, “душевним зрушенням”, “станом душі”. По 15% респондентів вважають, що це або “добра і мила фея” або “тактовний друг”. 6% опитаних називають натхнення садистом і узурпатором. Така ж кількість опитаних вбачає в натхненні психологічне явище (“таємнича гра підсвідомого”, “прояснення і фокусування”). Деякі з респондентів відносять натхнення до чуттєвої сфери (“почуття, яке окриляє”, “скоріше порив”), опредмечують (“повітря”), одухотворяють (“дзеркальний хамелеон”) і навіть олюднюють (“моя дружина”, “дорога людина”, “настирлива жінка”). Окремі з опитаних вважають натхнення зовнішнім атрибутом людини (“фарби, шарм, родзинка”) чи результатом спеціальної роботи (“результат підготовчої праці”, “коли добре виспишся”).

Результати опитування підтвердили думку Михайла Арнаудова про те, що “творчість без настрою, творча робота поетичної думки без присутності явного емоційного фактору, є чимось немислимим”. Майже 70% опитаних вважають, що поштовхом до натхнення є емоційне потрясіння, 39,4% – спогади, 36,4% – романтичні почуття, і 12% вважають причиною натхнення поганий настрій. Окремі з опитаних вважають, що у кожному конкретному випадку причини можуть бути різними та називають ними любов до життя, якісь “внутрішні зміни”, бажання виговоритися тощо.

Очікування народження нового твору супроводжується неспокоєм, тривогою, хвилюванням (18,2% респондентів), при цьому для 21,2% опитаних цей стан є радісним. Окремі літератори зазначили, що відчувають “концентровану злість”, “сильну емоцію”, від якої необхідно конче звільнитися, виливши її на папір. Цей стан може супроводжуватися “тремтінням”, “печією”, сміхом чи плачем. У цьому полягає зміст норми, сформульованої Габбелем: поет лише тоді має право писати вірші, коли він охоплений почуттями, які не дають йому спокою і загрожують знищити його, якщо не будуть висловлені. 42,4% опитаних у такий час намагаються усамітнитися, і лише 6% респондентів намагаються обговорити переживання з друзями.

При неоднозначності особистого ставлення респондентів до творчості, ніхто з них не виявляє бажання позбутися таланту. Так, 63,6% опитаних вважають творчість Божим даром, а 27,3% – Божою карою. 15% анкетованих одночасно назвали творчість і Божим даром, і карою. Однак, жоден респондент (навіть ті, які вважають творчість покаранням), не підтримали твердження що вона є п’ятим колесом до воза.

Учасники літературного табору поділилися сприйняттями самого процесу написання твору. Майже половина респондентів (48,5%) стверджують, що твір іде для них у вигляді ідеї, яку потрібно наповнити змістом; 36,3% опитаних вважають, що твір надходить у вигляді суцільного, безперервного потоку інформації (або так само виходить з душі), 15% – у вигляді невідомого шляху, який необхідно пройти; 12% – у вигляді фрагментів, шматків, які важко поєднати. Окремі опитані вважають, що твір просто йде і “головне встигнути записати” його, а сам процес творчості називають “грою значень змісту”, “дивом, насолодою, еліксиром думки”, “музикою”.

Більше половини учасників анкетування (54,6%) стверджують, що твір у них народжується за декілька підходів, а 48,5% респондентів зізнаються, що пишуть твір за один раз (дехто потім доопрацьовує). По два учасника опитування відмітили, що цей процес проходить щоразу по-різному або просто є тривалим в часі. Ще для одного респондента для народження твору необхідний “змінений стан свідомості”.

Більше половини опитаних (58%) після написання твору відчувають задоволення, політ душі, насолоду і гордість за зроблену справу, 21,2% – щастя, 15% – спустошення, 6% – бажання продовжувати творчий процес (“бажання продовження”, “дике бажання творити”). Ще два респонденти (6%) після написання твору відчувають заспокоєння (полегшення).

Для 45,5% респондентів зручним для творчості є будь-який час доби, 39,4% опитаних творить, переважно, вночі, 15,2% – увечері, 9% – зранку і лише 3% – вдень. Зокрема, Катерина Вербівська пише, що найчастіше творить уночі: “приходить думка, все решта – немає значення”, виникає потреба негайно записати текст і бажання усамітнитися. Найчастіше твір іде як суцільний безперервний потік інформації і тоді “головне встигнути все записати”.

З метою створення творчого настрою більшість респондентів (57,6%) вдається до усамітнення, а третина (30,3%), навпаки, – до спілкування з друзями. Опитані (66,7%) вважають, що найбільше сприяє натхненню музика. Як відомо, з метою створення творчого настрою, музику слухали і Леонардо да Вінчі, і Гетте, і Шиллер. Письменник Стівен Кінг розповідає, що завжди пише під голосну музику, “але ця музика для мене просто ще один спосіб зачинити двері”, усамітнитися. Творчими стимулами анкетовані назвали також читання книг (45,5%), прогулянки та подорожі (45,5%), алкоголь (9%) і цигарки (3%). Окремо респонденти стимулами для творчості називали колективи літстудій, членів сім’ї, особисте життя, спостереження, людей, життя і смерть, активний відпочинок (творчі вечори, фести, концерти).

Першими слухачами (читачами) твору, як правило, стають рідні (51,5% опитаних) або колеги по творчості (33,3%). Друзям демонструють свої твори 9% анкетованих, духовному наставнику – 6%, нікому, доки твір не буде надрукований – 6%. Окремі особистості практикують відразу ж викладати свої твори в Інтернет або показувати їх “музі” чи “обраним”.

Учасники літературного табору у переважній більшості не цураються роботи над текстами. “Довго й нудно правлять” свої твори 12% опитаних, 24,2% – редагують їх після того, як отримають думку шанованої людини. Найбільша кількість респондентів (45,5%) правлять твори після того, як вони полежать. Виявляється, для письменників слушною є порада Буало:

Спешите медленно и, мужество утроя,
Отделывайте стих, не ведая покоя,
Шлифуйте, чистите, пока терпенье есть:
Добавьте две строки и вычеркните шесть.

І лише 12% опитаних взагалі не вдаються до редагування щойно написаних творів.

Майже всі респонденти схильні навчатися творчим методам. При цьому, 39,4% з них заявили, що навчатися обов’язково потрібно, а 54,5% підкреслили, що навчатися потрібно, якщо є бажання. Лише по одному респонденту зазначили, що навчання зайве чи вже “воно само відбулося”.

На думку опитаних, для більш ефективної творчості потрібно постійно і важко працювати (39,4%), чи просто пасивно чекати відповідного натхнення (33,3%). Частина респондентів (18,2%) вважають, що для цього потрібно шукати епатажні теми, відчувати (6%), “пізнавати світ, людей, природу, себе”, “чути внутрішній голос” тощо.

В анкеті зроблено також спробу визначити, яке місце займають книги інших авторів у житті письменника. Як уже зазначалося, читання є одним із ключових стимулів творчості, “творчим центром життя письменника” (Стівен Кінг). За результатами опитування виявилося, що 66,7% респондентів або зараз читають книгу для душі, або прочитали її минулого тижня; 21,2% анкетованих зазначили, що прочитали книгу минулого місяця. Більша частина опитаних (57,6%) читає твори, написані в улюбленому жанрі, по 12% респондентів – студіює наукові дослідження з питань творчості або знайомиться з життям творчої особистості. Лише 9% не змогли згадати, коли прочитали останню книгу.

Знайомство з учасниками літературного табору “Калавурня” засвідчило, що не святі горшки ліплять. У мистецтві виявилося чимало методів, які можна засвоїти, опанувати, і, як стверджував Гете, “якщо нам відомі ці невеликі прийоми, багато з того, що спершу видавалося дивом, стає грою”. Але ж потрібно пам’ятати, що на кожного, хто спокуситься стати на шлях великої забавки під назвою “Творчість”, чекають чималі випробування… Однак, якщо у вас є талант і не лякають важка праця, недоспані ночі, конфлікти з близькими та рідними, пошуки меценатів, примарна слава, невизначене майбутнє etc – ласкаво просимо до письменницького гурту!